May and June 2017 – Tanya’s Letter!

Read the letters from the caregivers who love our cutie pies!

To become a Guardian Angel, click HERE.

Our orphanage is an institution of the 4 most severe categories. Here we take care of children with the most complex pathologies of the central nervous system, physical and mental development (cerebral palsy), Down syndrome, autism.


The diagnoses that look like the verdicts do not give any chance for progress. Besides, most of the children are orphans or those who lost the contact with relatives. Therefore, Summer Angels program is intended to compensate for what these children are deprived – mother’s warmth, affection, family; and do everything possible to improve their life and development.

As Summer Angels program works since the end of January 2017 to May 2017, I was working in the 3rd group. Working with the children, I tried to pay more attention to development-boosting classes besides assistance with bathing, feeding, dressing, and other everyday routine and walks.


Sasha strives for knowledge, loves to read, listen to the music; so I read to him a lot of what he asked for. Those were biblical stories, encyclopedias of animals, nature. His favorite animal is a horse; we learned their species, history of the origin and much more.


Nastia likes to draw and color. She specifically asked to draw a flower. We read tales and verses. With a great effort, we learned several letters using cubes and a little verse; unfortunately, her memory is short and she quickly forgets. She also likes to make puzzles; so I helped her with that.

Using the advice of a psychologist, Tania and other children did finger exercises for speech motility development. They liked it a lot; and now when they see me, they stretch hands to me showing they’re ready for finger exercise. They also like the sensory room, and never miss a chance to stay there.


Vika is a unique girl, extremely delicate, kind, needs to be caressed. She’s obviously using this to make sure she’s loved. She likes to draw. Although her drawings have no shape, she’s interested in mixing colors. I helped her and directed her in the creative process.

I also did massages to those who could have it. Most of all, Bogdan needed it. When he saw me, he always shouted: “Tanya massage!”

It is very necessary for children to prevent stagnation, which is possible with their lifestyle.

The friendliest relations we have with Vasya. When we see each other, he always says compliments and how he likes me, which is encouraging and inspiring to stay positive all day long. I also love this boy very much. He is my best friend in the orphanage.

Under the instruction of the coordinator and at my own will, I was engaged in the work with Vadim. This boy has severe mental delays, cerebral palsy and can be aggressive. We practiced long hugs with him. Also, we took him to sensory room where he calmed down under influence of relaxation music. He liked to play with pool balls, though he did it quite primitively – he knocked them on the floor and listened how it sounded. With great efforts, we learned how to throw a ball to each other. There’s a hope for feedback. He is a hyperactive kid that cannot be restricted in movement. Therefore, I was trying to give him motor activity without restrictions. All these lessons did not pass without a trace. His psycho-emotional state became more stable, calmer. He recognizes me, expresses joy, smiles, and loves to be hugged.


As for other children, I tried to do everything that was in my powers and opportunities for them – to hug, pat them, take a hand, calm down, carry in the hands, take in the sensory room, and to show love through a touch.

Very useful experience was received from training with well-known rehab doctor Gennadiy Cherniak. I’ve got a lot of knowledge and skills that with the permission of the administration could use every day.


Since June I work in the 4th group, the hardest one in the orphanage. I start their day with greetings, hugs, encouragement, and communication. I try to take them for a walk. Recently Sergiy was lucky to visit a volleyball tournament in Zaluchchia.

Most of all I take care of the youngest. I also start our day with greetings and hugs. If necessary I help in feeding, bathing, dressing them and brushing their teeth.


During summer break, I try to pay more attention to walks. I believe fresh air and the sunshine are a guarantee of health improvement for children with reduced immunity, shut-in and bed-type way of life. It’s very nice when you see a flush or tan on their pale faces. I’m sure that observation of the outside world, its colors, sounds, smells, birds singing set up in their subconscious, and it’s a base for their development and improvement of a psycho-emotional state. I show them different flowers, animals that we have on the territory (horses, cows, squirrels), weave small wreathes; and if the “feedback” is not so obvious, but their reaction can be seen. They’re interested. They are happy to be taken outside, to have a chance to look around.


Grigoriy usually says only three words – “yes”, “no”, “pa-ap”. On a walk, I taught him how every animal “speaks” – a grasshopper, a cow, a dog, a cat, etc. He replied after me very well.


Annicka walks with a support. I try to walk with her more, as advised by rehab doctor Gennadiy Cherniak. It seems to me she pretty close to independent walking.

Tania used to pronounce only two words – “Tania” and “Quiet”. Recently, I’ve heard a new word in her vocabulary – “Cried”, and this is a huge achievement for such kid. Tania is a positive energy, she always smiles, is sincere and able to “charge” everybody with her positivity. She likes music and asks to turn on the TV.

I have to point out that although it’s almost not possible to achieve significant success in the development of these children, they positively respond to the expression of love and attention, hugs. They smile, stretch out their hands, asks to sit on your laps, and even become jealous of each other. They all express satisfaction and gratitude, ones more moderate than others.


Vasyl began to call me “mama”, and this is the only work he says.

Through a touch, a hug, the sense of love is transmitted. Because of this their emotional state becomes more stable; they look more cheerful, protected, happy and homey.

I believe in our children, in kindness and the miraculous power of love, giving away which, you always feel mutuality, and this is a great pleasure.


Translated by Olha Koshelieva

Залучанський будинок інтернат є закладом 4 найважчої категорії. Тут утримуються діти з найскладнішими патологіями ЦНС , фізично – психічного розвитку (ДЦП), синдром Дауна, аутизм, глибока розумова відсталість.

Діагнози  які межують з вироком не дають ніякого шансу на прогрес. Крім того більшість з них є сиротами або такими що втратили контакт з рідними. Тому програма Л.Я покликана компенсувати те в чому ці діти обділені – материнське тепло , ласку, сім’ю і зробити все можливе для їхнього розвитку і покращення життя.

Як ЛЯ працює з кінця січня 2017 року по травень включно я працювала на 3 – й групі, з 12 свідомих дітей 6 – ро дорослих. У праці зі свідомими дітьми я старалась приділяти більшу увагу розвиваючим заняттям помимо допомоги купання , годування , одягання, та інших побутових моментах , прогулянкам.

Саша Корнелюк дуже тягнеться до знань , любить читати , слухати серйозну музику, тому я багато читала йому ,що він просив. Це біблійні історії, енциклопедії про тварин , природу. Коні його улюблені тварини, і ми разом вивчали їхні види, історію походження і багато іншого.

З Настьою Корнієнко ми малювали, розмальовували. Особливо вона просила навчити малювати квіточку, читали казочки, віршики. Великими зусиллями ми вивчили кілька букв по кубиках, і  маленький віршик, але нажаль пам’ять у неї не тривала і вона швидко забуває. Також вона любить складати пазли, і я їй в цьому допомагала.

За порадою психолога ми з Вітою Петрик і Танею Гром та іншими дітьми робили пальчикові вправи для розвитку моторики мовлення. Їм це дуже подобалось, і вони до тепер, коли бачать мене, протягують руки до вправ, крім того вони люблять сенсорну кімнату і ніколи не втрачають можливості в неї побути.

Віка – унікальна дівчинка, надзвичайна ніжна, добра, потребує щоб її пестили. Очевидно таким чином вона хоче впевнитись , що її люблять. Дуже любить малювати. Хоча вона і не надає своїм малюнкам форми але її цікавить змішування фарб кольорів. І я їй допомагала і направляла у цьому творчому процесі.

Також я робила масаж кому можливо. Найбільше цього потребував Богдан Вершковський. Він, убачивши мене, завжди кричав: «Таня масаж!»

Це справді дуже необхідно цим дітям для профілактики застійних явищ при їхньому лежачому способі життя.

Найбільш дружні стосунки у нас сталися з Васією Рибаруком. При зустрічі він завжди говорить комплементи і як він мене любить підбадьорює надихає на позитив на цілий день. Я також дуже люблю цього вихованця. Він мій найкращій друг в інтернаті.

За дорученням координатора Віри Гаврильців і за своїм власним бажанням я посилено займалась з Вадимом Рибальчинко. Цей хлопчик з глибокою розумовою відсталістю ДЦП, дуже буйний агресивний, з ним ми подовгу перебували в обіймах. Брали його в сенсорну кімнату де він під впливом релаксаційної музики заспокоювався. Дуже любив гратися кульками з басейну, але досить примітивно: стукав ними о підлогу і слухав як звучить. Великими зусиллями ми навчились кидати кульки один одному. З’явилась надія на зворотній зв’язок. Вадик є гіперактивною дитиною, яку неможна обмежувати в русі. Тому я старалась надавати йому рухової  активності без обмежень. Всі ці заняття не пройшли безслідно. Його психоемоційний стан став стабільнішим , спокійнішим. Він мене впізнає, бурно виражає радість, посміхається, любить перебувати в обіймах.

Що стосується інших несвідомих дітей, то я старалась робити для них все що в моїх силах і можливостях – обняти, погладити, взяти за руку, заспокоїти, поносити на руках, брати в сенсорну і через тілесний контакт передати любов.

Дуже корисний для нас був досвід і навчання відомого реабілітолога Генадія Черняка. Я отримала багато нових знань та навичок і з дозволу адміністрації могла би їх застосовувати.

З червня я працюю в 4 – й групі , найважчій в інтернаті. З 32 дітей тільки четверо свідомих , але вони дорослі і не повносправні. Це Сергій, Алла, Семен і Олег. З ними я починаю день з привітання, обіймів, підбадьорення, спілкування. Стараюсь брати їх на прогулянку. Нещодавно Сергію пощастило. Ми з ним відвідали волейбольний турнір , який проводився в Залуччі.

Найбільше я опікуюсь палатою маленьких. Свій робочий день я починаю з привітань, обіймів. При потребі допомагаю в годуванні , купанні, одяганні, чищенні зубів.

В літньо-канікулярний період стараюсь більше уваги приділяти прогулянкам. Тому що свіже повітря і сонячний промінь є запорукою оздоровлення дітей з пониженим імунітетом , лежачим і тепличним способом життя. Тому дуже тішить, коли бачиш на їхніх блідних личках хочаби слабенький рум’янець або засмагу. Я впевнена,  що споглядання зовняшного світу його барви , звуки, запахи, спів пташок відкладається в підсвідомості і є корисним для їхнього розвитку і покращення психоемоційного стану. Я показую їм різні квіти, тварин які є на території (коні , корови, білочки), плету віночки і хоча «зворотній зв’язок « не такий очевидний, але по їхній реакції можна побачити, що їм це цікаво. Вони дуже тішаться коли їх беруть на двір, уважно роздивляються все навколо.

Гриць Мрочковський говорить зазвичай тільки три слова: «так», «ні», «па-ап». На прогулянці я вчила його вимовляти як «говорить» кожна тваринка – коник , корівка, песик , котик і т.п., він дуже гарно повторював за мною.

Анничка ходить з опорою. Тому я стараюсь більше з нею ходити як радив реабілітолог Генадій Черняк. Мені здається що вона близька до самостійної ходьби.

Таня Козицька вимовляла тільки два слова: «Таня», і «Тихо». Недавно в її лексиконі з’явилось нове слово «плакала», і це велике досягнення для такої дитини. Таня у нас «комок позитив», завжди усміхнена, щіра і здатна зарядити цим всіх навколо і мене в тому числі. Дуже любить музику і вимагає щоб їй включали телевізор. Мушу зауважити що хоча досягнути помітних успіхів у розвитку цих дітей майже не можливо, але абсолютно всі діти позитивно реагують на прояви любові, уваги, обійми. Вони посміхаються, тягнуть ручки, просяться на коліна і навидь ревнують один одного. Всі вони виявляють задоволення вдячність хтось бурно , а хтось помірно.

Василь Нікончук почав називати мене мамою, і це єдине слово яке він вимовляє.

Через тілесний контакт, обійми, передається почуття любові. Через цей їхній емоційний стан стає більш стабільним, вони виглядають більш радісними , щасливими, захищеними, і навіть домашніми.

Я вірю в наших дітей і ввожу ласку до них, а також чудодійну силу любові, віддаючи якої я отримую взаємність і це приносить велике задоволення.